МЯУ-МЯУ мука
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!
Я забил пачку мотивации и решил написать пару слов о своей последней эпичной закладке. Сидел я спокойненько в библиотеке, качал музыку на наушниках, вдохновлялся рифмами и думал об одной важной вещи - где бы мне достать порцию косого?
Но, конечно, было и не без проблем. Кто-то иногда начинал шеймить кого-то из группы, вызывая настоящие рофлы и смех у остальных. Всегда найдется кто-то, кто хочет поднять себе самооценку за счет других.
Ничего, думаю, закладка с косым это не проблема. Всё дело в том, чтобы найти подходящих напарников, сдать пару халки и срулить на барыжный базар. Знаю, что это не самое безопасное занятие, но такая жизнь меня привлекает, рофл, чего уж там.
Время шло, настроение росло и вот я нашел того самого чувака, который был готов вместе со мной развести всех на базаре. У него были контакты, он знал где добыть опий, мефедрон и метамфетамин. Встретившись в тусовочном месте, мы сразу стали обсуждать детали сделки.
| Я: | Эй, братишка! Кто здесь сильнейший дилер? |
|---|---|
| Он: | Братан, уверен, что я самый крутой! У меня всегда первоклассный товар. Доказано и проверено! |
| Я: | Ха, ну тогда давай свои варианты, а я выберу... Эй, ты знаешь, где тут ближайший киоск для шеймита? |
После долгих разговоров и предвкушения моего нового приключения, наконец-то настал долгожданный день. Мы отправились на место, где обитали наши будущие закладки. В сердце было некое смешанное чувство - волнение и страх, но я был готов к любым поворотам судьбы.
И вот мы уже стоим у входа в подъезд. Нетерпеливо жму на кнопку домофона и слышу знакомый голос.
"Кто ты такой, друг?"
Я сразу отвечаю, времени нет терять:
"Ванесса, это я, тот парень, что недавно звонил и договаривался о встрече."
Подъезд был темным и мрачным, но я не поддался гнетущей атмосфере. Внутри нас уже ждал наш дилер. Он показал нам свой товар, я проверил его на подлинность и убедился, что всё в порядке.
Вот так я и оказался с мефедроном в руках, готовым погрузиться во вселенную из наркотического опия. Но вместо того, чтобы сразу отрываться, я решил спрятаться в библиотеке. Это место всегда набито умными книгами и спокойствием, что весьма важно для меня в такие моменты.Вошел я в эту священную для меня территорию, смотрю - никого нет. Бросаю свой рюкзак на стул, достаю пачку закладок и начинаю думать, как же мне распределить все это богатство времени и наслаждаться каждым моментом.
Сел за компьютер, притворился усердным студентом, открыл вкладку браузера - и снова меня переполнила радость. Я не знал, что искать, я просто тыкался по клавишам и смотрел, куда меня заносит. Открывалась целая панорама интересных информационных сайтов, статей и форумов.
Вскоре я понял, что в библиотеке около меня собралась целая команда. Молодые интеллектуалы, такие же потерянные, как и я. Мы начали обсуждать книги, музыку и фильмы. Кто-то решил научиться играть на гитаре, кто-то начал писать свои рэп-тексты. Все были в поисках новых впечатлений и идей.
Я сидел в уголке и наслаждался этой атмосферой. Видел, как каждый из нас находил что-то свое, развивался и рос. От этого аж приятно стало на душе.Прошло уже несколько недель, а я всё еще находился в этом чудесном месте. Ощущение общности и разнообразия меняла мою жизнь, дарила новые эмоции и перспективы.
И хотя я начал всё это в поиске новых приключений с мефедроном, я понял, что настоящий кайф - он внутри меня. Это кажется странным, зная, что многие видят наркотики как путь к наслаждению, но для меня библиотека стала настоящим драйвом и одержимостью.Вот так я купил мефедрон и отдыхаю в библиотеке. Знаете, это как найти свое место в этом огромном мире, забыть обо всем плохом и просто наслаждаться каждым моментом, каждой рифмой и каждым взглядом на прекрасный мир вокруг.
